Тих, хто воював в Україні проти російської армії, а також тих хто тільки хотів це зробити, або ж кого у цьому звинуватили – у Білорусі судять за статтею 361-3 Кримінального кодексу: «участь або підготовка до участі у військових діях на території іноземної держави без дозволу держави».
Правозахисникам відомо щонайменше про 50 таких людей. І не всі вони воювали. Серед них є ті, хто жертвував гроші на оборону України; ті, хто нібито хотів поїхати на війну, але не доїхав; а також ті, кого засудили заочно, оскільки вони перебувають за кордоном.
Інформацію про це зібрала Білоруська служба Радіо Свобода.
Тим, хто жертвував гроші на потреби полку Калиновського чи інших українських формувань, білоруська влада звинуватила за частиною другою статті 361-3 КК Білорусі. Вони становлять більшість серед тих, кого переслідують за підтримку України.
Наприклад, IT-фахівця Ігоря Короткова засудили до п'яти років колонії за донат у 9 євро для полку Калиновського.
Людей, які нібито тільки збиралися піти на війну, але не потрапили туди, також судили за «участь або підготовку до участі у військових операціях на території іноземної держави». За даними правозахисного центру «Весна», їх щонайменше 15, за даними ініціативи Dissidentby – 30.
Це люди різних професій та видів діяльносnі: художник, програміст, вчитель, студент.
Серед них є Павло Обозний, який народився в Україні, і Михайло Листопадов, який народився у Росії.
Декого з них затримали при перетині кордону.
Суд призначив їм терміни від двох до трьох років позбавлення волі, якщо не було інших звинувачень. Цих людей вже звільнили. Якщо додавалися інші звинувачення, наприклад, за участь у протестах або образу посадових осіб, термін збільшувався до 4–5 років.
Однак, наприклад, 22-річного студента білоруської Академії МВС Іллю Наришкіна також звинуватили у «державній зраді». Його засудили до 15 років колонії загального режиму.
10 років колонії загального режиму отримав 20-річний Данило Гарасим з Мінська. Про це стало відомо з пропагандистського фільму на ОНТ. Його звинуватили у тому, що він нібито фотографував військову техніку в Осиповичах наприкінці 2023 року та передавав фотографії українським спецслужбам. Його також звинуватили у спробі вступити до полку Калиновського. У фільмі ОНТ було показано, що Данило нібито хотів пустити поїзд під укіс. Йому інкримінували «замаху на державну зраду».
Заочні суди: 25 років посиленого режиму
Деяких білоруських добровольців, які воювали або продовжують воювати на боці України, білоруські суди судили заочно, у порядку так званого спеціального провадження.
Серед них колишня медикиня полку Калиновського Анастасія «Сівер» Махамед. Її засудили до 18 років колонії. Добровольцю Павлу Кулажанці дали 24 роки, Яну Мельникову, Гнату Грановському, Артему Бігелю – по 20 років, В'ячеславу Грановському – 12 років заочно.
Восьмеро «калиновців» судили заочно цілою групою, але які саме вироки винесли суди невідомо.
Заочно судили й колишнього заступника командира полку «Погоня» Вадима Прокоп’єва. Йому дали найбільший термін – 25 років посиленого режиму.
До 13 років ув’язнення
Відомо всього кілька осіб, яких затримали та засудили в Білорусі за війну на боці України. Їм дали терміни від п’яти до 13 років колонії посиленого режиму. Не всі з них воювали в полку Калиновського.
Василь Верамейчик, 35 років
Василя Верамейчика білоруський суд покарав 13 роками колонії посиленого режиму.
Він випускник Військової академії Білорусі. Воював у складі полку Калиновського на боці України, був заступником командира батальйону «Волат». Після закінчення служби намагався легалізуватися у Литві, проте його оголосили «загрозою національній безпеці» і заборонили в’їжджати в країну. Також його з невідомих причин не пустили в Україну, коли він намагався знову туди потрапити.
Веремейчик поїхав у В’єтнам, де його затримали 14 листопада 2024 року та передали Білорусі. Його судили за 12 кримінальними статтями, зокрема за участь або підготовку до участі громадянина Республіки Білорусь «на території іноземної держави у військових діях без уповноваження держави» (стаття 361-3 Кримінального кодексу Білорусі), а також за участь у Координаційній раді. Правозахисники визнали Верамейчика політв’язнем.
За даними Генеральної прокуратури Білорусі, Верамейчик воював з березня по червень 2022 року у складі полку Калиновського. Як зазначила білоруська прокуратура, він не мав повноважень вести війну в Україні від імені Республіки Білорусь, а крім того, він нібито вербував інших людей для війни.
Звільнений політв'язень Юрій Зянкович раніше розповів «Нашій Ниві», що провів чотири місяці в одній камері з Василем у слідчому ізоляторі КДБ Білорусі. За його словами, з Верамейчика фізично знущалися, щоб змусити його дати інтерв'ю білоруському державному телеканалу. Це інтерв'ю державне телебачення Білорусі показало у січні 2025 року.
Василь Грачиха, 44 роки
Вирок: 5 років колонії суворого режиму
Затриманий 1 травня 2025 року, місце перебування невідоме.
Василь Грачиха воював за Україну у складі полку Калиновського менше місяця: з кінця травня до початку червня 2022 року. Цю інформацію надали як пресслужба полку Калиновського, так і Генеральна прокуратура Білорусі. Як і Верамейчика, правоохоронні органи звинуватили його у бойових діях «без дозволу держави».
Де його затримали, невідомо.
Державне телебачення Білорусі показало сюжет, у якому його нібито затримали десь у болотистій місцевості кілька співробітників КДБ з кулеметами та перевезли гелікоптером з мішком на голові. За даними БТ, Грачиха на початку 2022 року поїхав на заробітки до Польщі, а звідти вже потрапив до України. Добровольця допитував у закритому режимі начальник Слідчого управління КДБ Костянтин Бичак. За даними правозахисного центру «Весна», Грачиха має сільськогосподарську освіту.
Максим Ралько
Вирок: 10 років колонії суворого режиму
Затриманий 18 листопада 2024 року на польському кордоні
Максим Ралько з позивним «Сьцяганосец» («Прапороносець») служив у полку Калиновського з 2022 до початку 2024 року. Коли він поїхав на війну, йому був 21 рік.
Після служби поїхав до Польщі, вивчав тестування в ІТ, працював охоронцем у магазині. Через кілька місяців після переїзду до Польщі, як писала «Медіазона», Максим посварився з друзями та зник. Вийшов на зв'язок у травні 2024 року, сказав, що подає заяву на набуття статусу біженця у Німеччині, а пізніше повідомив, що втік із табору для біженців і залишив там усі свої документи.
Ралька затримали у 2024 році при в’їзді в країну через білорусько-польський кордон у пункті пропуску «Берестя».
Генеральна прокуратура Білорусі стандартно звинуватила Ралька у тому, що він «без уповноваження держави взяв участь у збройному конфлікті та воєнних діях на території України і вербував інших осіб із цією метою». Крім того, його звинувачували в тому, що він нібито намагався «захопити владу в Білорусі» та «сприяв екстремістській діяльності».
Дмитро Жунусов, 35 років
Затримали 21 жовтня 2021 року
Вирок: 2,5 роки колонії загального режиму
Дмитра Жунусова судили за «найманство» ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Жунусов народився у білоруському Пінську, але багато років прожив в Україні, був одружений з українкою, має доньку.
Дмитро не служив у білоруській армії, але в Україні його взяли до лав Збройних сил, на службу в охорону. Він охороняв військовий склад. Він ніс службу на кордоні із проросійським угрупованням «ЛНР/ДНР» з березня по жовтень 2021 року.
Коли Дмитро втратив білоруський паспорт, посольство Білорусі в Києві видало йому тимчасовий документ і порадило зробити повноцінний паспорт у Білорусі. Жунусов повернувся на батьківщину у 2021 році. Відразу після перетину кордону його затримали.
Жунусова у Білорусі засудили за «найманство» (ч. 1 ст. 361-3 Кримінального кодексу Республіки Білорусь) до 2,5 років колонії загального режиму. Скоро він уже має вийти на волю.
«Весна» визнала його політичним в'язнем.
Обмін
У листопаді Білорусь передала Україні 31 засудженого українця, усіх з яких було звільнено за процедурою помилування.
За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, більшість із них звинувачувалися у підтримці своєї країни.
Як зазначив у коментарі Радіо Свобода Павло Сапелка, адвокат правозахисного центру «Весна», не всі звільнені з цієї групи були жертвами політичних переслідувань. Він додав, що «Весна» за допомогою українських правозахисних організацій докладає зусиль для звільнення політичних в'язнів, зокрема засуджених за війну в Україні.
Представниця правозахисної ініціативи Dissidentby Марина Касінерова висловила Радіо Свобода думку, що обміняти ув’язнених у Білорусі добровольців у складі обміну військовополоненими з Росією було б складним рішенням для України.
«Військовополонені білоруси поки що не повернулися в Україну в межах обміну. Українські правозахисні організації говорять про складнощі повернення своїх цивільних громадян, а тут йдеться про громадян Білорусі, які перебувають у в’язницях Білорусі. Як ми бачимо на практиці, вдруге звільнили знову ж таки частину громадян України, тому це виглядає більш реальним», – коментує Марина Касінерова.
важливо, щоб люди повідомляли нам про затриманих, щоб імена цих людей не загубилисяМарина Касінерова.
Вона додала, що ініціатива Dissidentby як правозахисник регулярно допомагає готувати списки в'язнів у Білорусі для антивоєнної діяльності (наприклад, залізничних партизанів) та громадян України.
«Списки потрапляють до українців безпосередньо через українських правозахисників або через наші демократичні сили. Важко сказати, коли і до яких результатів це призведе, але ми намагаємося зробити те, що з нашого боку можливо. Тому дуже важливо, щоб люди повідомляли нам про затриманих родичів чи знайомих, щоб імена цих людей не загубилися, незалежно від того, які процеси відбуваються», – пояснює правозахисниця Dissidentby.
